Папа Франциск канонізував 18 жовтня Луї і Зелі Мартенів, батьків св. Терези з Лізьє. Так уперше в історії Католицької церкви як святих прославлено подружжя.
Того самого дня понтифік канонізував ще двох подвижників: італійського священика Вінченцо Гроссі (1845-1917), який присвятив себе служінню молоді, й іспанську монахиню Марію Непорочного Зачаття (1926-1998), яка турбувалася про бідних.
На канонізації були численні кардинали і єпископи - учасники Синоду у справах сім'ї, який триває цими днями у Ватикані. Церемонію також відвідали політики: Франція була представлена міністром внутрішніх справ Бернаром Казньовим, Іспанія - теж головою МВС Хорхе Фернандесом Діасом, а Італія - міністром конституційної реформи Марією Елен Боскі.
У своїй проповіді Папа закликав пастирів Церкви відкинути «світську спокусу перевершувати інших і командувати іншими». «На відміну від тих, хто інтригує, щоб домогтися влади й успіху, щоб стати відомими, на відміну від тих, хто хоче, щоб їхню працю визнавали, учні [Христові] покликані абсолютно до іншого», - сказав понтифік.
«Сприйняття влади з погляду світських критеріїв не сумісне зі смиренним служінням, яке характеризує владу відповідно до вчення Ісуса, - додав глава Римсько-католицької церкви. - Амбіції і кар'єризм не сумісні зі слідуванням за Христом. Почесті, успіх, репутація, земна слава не сумісні з логікою Христа розіп'ятого».
Папа коротко нагадав життєвий шлях чотирьох новопрославлених святих, підкресливши, що вони «постійно служили своїм братам, проявляючи рідкісну смиренність і милосердя».
Французи Луї Мартен (1823-1894) і його дружина Зелі (уроджена Герен, 1831-1877) відомі передусім як батьки Терези з Лізьє (1873-1897), яку Папа Пій Х свого часу назвав «найбільшою святою нашого часу». Вони святі тому, що поставили Бога на найголовніше місце у своєму повсякденному житті.
За словами настоятеля базиліки в Лізьє священика Олів'є Рюффре, одного з найактивніших прихильників канонізації благочестивого подружжя, Луї і Зелі свідомо обрали «просте життя, яке можна порівняти з життям Святого Сімейства в Назареті».
«Луї і Зелі Мартени несли у своїй родині справжнє християнське служіння, творячи день за днем атмосферу, повну віри і любові», - сказав у слові на канонізації Папа Франциск.
«У мене є мета, ця мета - любити Бога всім серцем», - говорив Луї Мартен. Таким самим було життєве кредо його дружини.
З п'яти дочок подружжя Мартенів, які дожили до повноліття, четверо пішли до кармелітського монастиря в нормандському Лізьє (ще четверо їхніх дітей померли в ранньому віці). І якщо Терезу беатифікували ще 1923 року, а канонізували 1925 року, то сьогодні розглядається питання про беатифікацію ще однієї доньки Мартенів - Леонії, яка несла чернечий послух у монастирі в Кані (також у Нормандії).
Зелі Мартен померла у 46 років від раку грудей. Луї пережив її на 17 років, в останні роки життя він потерпав від церебрального атеросклерозу, через який кілька разів був госпіталізований у психіатричну клініку. Луї вважав свою недугу «найстрашнішим випробуванням для людини», але і в цій ситуації шукав спосіб служіння Богу.
Канонізація стала можливою завдяки двом чудесам, що сталися завдяки молитвам до подружжя Мартенів. Перше відбулося 2002 року в Мілані, коли нез'ясовним чином видужав від складного респіраторного захворювання новонароджений на ім'я П'єтро Скіліро. Друге відбулося 2008 року в іспанській Валенсії, коли зцілилася від церебральної кровотечі недоношена дівчинка на ім'я Кармен.